труднощі міфології

Rise of the Argonauts
Жанр: рольова гра
Розробник: Liquid Entertainment
Схожі ігри: Mass Effect, Star Wars: Knights of the Old Republic 2
Системні вимоги: процесор 3 ГГц, ОЗУ 1 Гб, відеокарта не нижче GeForce 7600, 13 Гб вільного місця
Оцінка: 6

Не має сенсу розмірковувати про значення давньогрецької цивілізації для сучасного суспільства і індустрії інтерактивних розваг, зокрема. Нас в даному контексті більше цікавлять міфологізовані сюжети, протягом багатьох століть що акумулюються і доповнюються різними епохами і народностями. Кіно і гри, як правило, в стороні не залишаються. Час від часу на античну тематику створюється чимала кількість творів самого різного штибу. Творіння ці майже у всіх випадках пронизані якимось дивним почуттям, яке й змушує нас з працею вірити в те, що відбувається. Фільми виходять зайве пафосними і історичної автентичністю не відрізняються. З іграми все трохи складніше, гідних представників жанру "криваве грецьке рубилово" нині вдень з вогнем не знайдеш. Доводиться вгамовувати свою спрагу героїзму, раз по раз переграє Titan Quest і Loki. З огляду на, що ступінь геймплейного різноманітності в цих тайтла близька до нуля, зробити це не так вже й просто. А серце просить брутальності "300 спартанців", епічності Олександра і Трої.

Rise of the Argonauts, навпаки, проект зовсім іншої формації. З одного боку, як в вищезгаданих фільмах, в ньому немає нічого зайвого, і любителі творчості Аполлонія Родоського напевно знайдуть деякі нестиковки місцевого сторілайн з оригінальним твором. З іншого боку, у фільмах, створених за мотивами, буйна фантазія сценаристів хоча б компенсується винятковою видовищністю.

На жаль, але оглядається гра цієї самої видовищності геть позбавлена, хоча, не приховуємо, всі передумови до цього були. Ще на стадії пре-альфа тестування геймплей гри характеризувався сакральними для кожного геймера епітетами, такими, як нестримний, м'ясисто-кривавий, безкомпромісний. Ці завивання укупі з намірами склепати нетривіально рольову складову виробляли воістину незабутнє враження, місцями межує з екстатичним захопленням.

Mass Effect зустрічає "300 спартанців" і God of War - подейкували ігрові ЗМІ всього світу. Ми ж з оглядкою на реліз відбувся експертно заявляємо: поєднати хоч і, в принципі, сумісний, але важко реалізовується, в цей раз Liquid не вдалося. Однак все ж ризикнемо припустити, що вони намагалися це зробити. Адже не дарма розробники розорилися на топового композитора Тайлера Бейтса, який доклав руку до створення "300 спартанців". На ділі ж вийшло, що музичний супровід дійсно є одним по-справжньому сильною ланкою гри, а в іншому даний проект помітно відстає від середньої температури по лікарні.

Не біда, скажете ви, у розробників адже залишається ще один козир в рукаві у вигляді різноманіття давньогрецьких сюжетів. Але і тут вийшла невдача. Сценаристи Liquid сфабрикували з міфів збірну солянку, змішавши воєдино Дельфи з Мікенам і Ахіллеса з Гераклом. Не обійшлося, звичайно, без відсебеньок, події і герої істотно перекручені і вивернуті навиворіт.

Таким чином, міф про аргонавтів, пройшовши через жорсткі лещата сценарної адаптації, виглядає приблизно так. Відомий цар Іолка Ясон, а за сумісництвом ще й богосвітлий герой, приймає рішення одружитися на Прекраснокудрая Елсім. Але під час святкового одруження наречену Ясона вбивають і скидають її душу в царство похмурого Аїда. Ясон, довго не сумуючи, негайно ж збирає загін сильних світу цього, в якому, крім інших хоробрих чоловіків, знаходять собі місце Ахіллес і Геракл. Їм судилося покрити себе славою, здобувши золоте руно, яке і допоможе визволити дівчину Ясона з царства тіней. В ході цієї подорожі Ясон співтовариші відвідують з візитом з десяток локацій. Відразу обмовимося, кількість у випадку з Rise of the Argonauts чомусь не переходить в якість. Всьому виною досить слабке різноманітність діалогів іграбельного персонажа з NPC, відсутність по-справжньому цікавих завдань. Причому це відноситься не тільки до побічним, але також і до основних доручень. Оповідання гри протікає мляво, якщо не сказати блякло, без будь-яких значущих сюжетних твіст.

А як все починалося. Харизматичний красень, м'язистий головний герой Ясон, вилитий "батлеровскій" цар Леонід, несамовито і величаво громив супостатів в красивих CG-трейлерах. Але на практиці все склалося якось по-іншому. М'язи хоч і нікуди не поділися, але вже і близько не виробляють такого враження, як раніше. Мабуть, героям гри не вистачає жвавості і простого людського запалу. Гравцям дуже складно себе мотивувати на повне проходження гри. Та й чи є сенс в холостому дослідженні нічим непримітних внутрішньоігрових локацій? ..

Невтішну для розробників картину доповнює графіка. Якісь дивні каламутні і непоказні текстури, часом здається, що вони до нас завітали прямо з лихих дев'яностих. А коли з'ясовується, що для стерпного відображення їх на екрані знадобиться ще й чимало системних ресурсів, мимоволі спадає на думку з усіх боків шедевральний Titan Quest 2006 року виходу, який і зараз в цьому плані напевно дав би фору іншим представникам жанру.

Ну і на добивки хотілося б відзначити зовсім вже гнітючий внутрішньо інтерфейс. Не знаю, як його вербалізувати, але дружнім його точно не назвеш. Причому значну частину нарікань заслуговує як Hub, так і Hud інтерфейс, якого зовсім немає. Міні-карта, традиційно наявна в цьому типі ігор, в Rise of the Argonauts відсутня як вид. Цей дуже неприємну факт істотно ускладнює знайомство з тайтлов і загрожує остаточною втратою інтересу до гри.

Але тоді гравці ризикують пройти стороною місцеву "родзинку" - рольову систему. Справа в тому, що ще на стадії розробки ігрозаводчікі лякали всю внутріжанровой геймдізайнерскую громадськість на чолі з Blizzard і Bioware винаходом колеса. Мовляв, громадськість втомилася від ритуального складносурядного інтерфейсу і не менш канонізованої торгівлі, з марним набиванням віртуального гаманця. Все перераховане вище в Rise of the Argonauts піддано анафемі. Ні тобі довгого інвентарю з можливістю розфарбувати свій щит і шолом під хохлому. Пішло в небуття і нескінченну закліківаніе, замінене комбо. Але, мабуть, саме ключове нововведення, яке вдалося проштовхнути в гру її творцям, це розвиток персонажа, дивує своєю бідністю. По суті, воно представлено одним лише деревом навичок з чотирма гілками умінь. Кожна гілка відноситься до певного божеству. Виконуючи сюжетні і побічні квести, ми заробляємо окуляри, на які згодом купуємо потрібні нам перкі. Характеризуючи рольову модель , Доречна формулювання "ні риба, ні м'ясо", так як вона дуже спрощена і інноваційної не є. Все це ми колись вже бачили. Зате порадували діалоги (в сенсі посмішити), нахабно кальковані з Mass Effect, погано імітують свою значимість. Втім, якщо копнути глибше, можна виявити ознаки запозичень і з інших тайтлів. Наприклад, Star Wars: Knights of the Old Republic - чим не предмет для наслідування? ..

Резюме: RPG - самий консервативний і одночасно вимагає змін жанр. Почастішали випадки випуску ігор спочатку проривних і локомотивних, але при найближчому розгляді лише непогано тюнінгованих - не більше. Rise of the Argonauts - саме така гра, правда, з тюнінгом у її творців якось не склалося. Скопіювати скопіювали, а вилизати і відшліфувати не спромоглися, за це творцям гри з Liquid загальний незалік.

Сергій КОРОТКЕВИЧ