Останнім з нескорених рейдових підземель для мене залишився Ульдуаре. Це й не дивно, з огляду на цілих 14 босів і загальну протяжність підземелля. Причому на відміну від Наксрамаса, де все-таки на одного боса більше, нахрапом тут пройти не вдасться. Що стосується мене, то єдина причина, по якій це підземелля мені не вдалося вписати в число своїх досягнень, було те, що мій шаман і за сумісництвом головний персонаж, докачаєте до 80 акурат до появи Колізею хрестоносців. В один прекрасний день «епікси» з хард-модов Ульдуаре перетворилися на гарбуз, а народ всім скопом відправився на полювання за багом (bug - жук або так ще називають помилку в програмі) колізею.
Жалюгідні стогони тих, хто Ульдуаре так толком і не бачив, ніхто вже не чув. Як же, Tribute to Insanity . Але навіть в ті приємні моменти, коли наша Гільда соізволяете згадати молодість, пройти весь Ульдуаре за один присід не представлялося можливим. Потім починалися крики, що мовляв нафіг це треба, че там робити і т.п. і рейд-лідери знову вели групу в Випробування хрестоносця. Ясна річ з ПУГом туди і зовсім сунутися безглуздо.
Але провалилася вчора спроба нашої гільдії зібрати Immortal обернулася моїм шансом Ульдуаре таки пройти. Тут треба зазначити, що хоч я там і бував, то зі знанням тактики далі першого кварталу у мене були великі проблеми, а лінкануть якусь Ачів і зовсім не представлялося можливим. Довелося імпровізувати. Так я опинився в складі італійської десятки, якій волею випадку не вистачало рестор шамана.
Хлопці пішли в рейд з усією серйозністю, взявши з собою запас хімії та їжі. Після хвилинної настройки TeamSpeak'а, мої вуха стала пестити італійська мова, а група рушила підкорювати космічний простір. Взагалі, не дивлячись на те, що Ульдуаре, як і всі техногенне в WoW мене не сильно приваблює, тут я не зміг залишитися байдужим. Все-таки титани доклали чимало зусиль до формування Азерота і Ульдуаре залишився прекрасним пам'ятником їх творіння.
Загалом не буду розповідати всі наші пригоди. Скажу лише, що дійшли ми до Мімірона, де і полягли рівним строєм залишивши 10% у боса за найкращий з 5 траев. Звичайно слухати весь рейд італійську мову було тим ще випробуванням. Але РЛ все-таки взяв на себе мужність пояснювати мені тактику англійською і робити істотні підказки. В принципі, вайп було не так і багато, але тому що рейд попутно робив хардмоди і всі можливі Ачів, то затягувалися бої надовго. Найбільше мені сподобався бій з Фреей: мало того, що кругом така краса, так ще і те, що відбувається дійство заворожувало. Ну і напевно тому, що як не крути, а «квіточки» мені набагато ближче танків.
Хлопці обіцяли зібратися наступного вівторка, продовжити сейв і надерти таки дупу Йоггі-Cарону, Алгалону і іже з ними. Вже не знаю, вийде у нас чи ні, але сподіваюся пройдемо. Аж надто хочеться додивитися цю техногенну катастрофу до кінця і дізнатися, чим же все скінчиться. А потім темними зимовими вечорами буду збирати дітей у каміна і розповідати як ми ходили робити досягнення Йоггі-Сарон + 0.
