Який же довгий шлях пройшла Diablo III від вічно падали серверів на запуск в 2012-му і до того, у що вона перетворилася зараз, примірявши на себе страхітливий підзаголовок Reaper of Souls. Недавній і загальний для всіх патч 2.0 кардинально змінив систему випадання речей з фауни Санктуарію, але найголовніше і смачне несло собою вже саме додаток. Похмурі і повні небезпек нові локації, разюча розширення бестіарію, та й чудовий режим пригод - все це перетворює оригінальну Diablo III в гру настільки багату на контент, що будь-які думки про вічнозеленої траві з минулого зникають назовсім.
Diablo III багатьом запам'яталася яскравим і барвистим світом Санктуарію, зрідка осяває справжнісінькими райдугами. Солодка картинка для очей, але зовсім не те, за що любили попередні гри серіалу. Сюжет Reaper of Souls розгортається все там же, але художники на цей раз озброїлися палітрами, що складаються з усіх відтінків сірого, і створили воістину п'янкий своєю безвідрадністю світ.
Вступаючи в Вестмарш - головне місто п'ятого акту - неможливо не відчути на собі всю марність і безнадійність, що відбувається. Місто постійно піддається нападам, кругом трупи, жителі щосили намагаються зберегти себе і своїх близьких. І такий настрій, такий тон Reaper of Souls буде тримати аж до самого кінця. Не можна назвати тутешній сюжет одкровенням, але саме через панує занепаду ваша відповідальність як рятівника відчувається куди сильніше, ніж у всій оригінальної Diablo III.
Якщо вже зовсім захочеться погеройствовать, то можна виступити за новий клас хрестоносця. Немає нічого поганого в порівнянні його з паладином з попередньої частини серіалу, адже він його самий що ні на є духовний спадкоємець. З щитом в одній руці і дворучним мечем в іншій, він вершить святе правосуддя серед нечисті Санктуарію, попутно підсмажуючи тих, хто вирішив в жаху уникнути покарання. Укупі з саркастичними коментарями, що хрестоносець озвучує на адресу цих подій навколо жаху, все це робить його гідним новим персонажем, за якого захочеться пройти всі п'ять актів цілком як мінімум двічі.
Вам вистачить п'яти годин, щоб пройти нову сюжетну главу, але за цей час ви відвідаєте таке розмаїття локацій і бийтеся з такою кількістю різношерстих тварюк, що вражень і спогадів набереться як мінімум стільки ж, скільки за всю сюжетну кампанію оригінальної гри. Якщо вже говорити про повторні проходженнях на складнощі вище заради речей краще, то тут варто порівнювати вже не акти, а Diablo III до і після патча 2.0. У ігрового процесу змінився ритм: якщо раніше ви борознили одні і ті ж локації знову і знову, сподіваючись на збір «легендарок» слабший заради продажу їх на аукціоні, то тепер вам фактично гарантовано видається легендарна річ за кожен пробіг, причому притаманна саме вашого класу. Ігрові сесії стали коротшими, а нагорода за них відчутніше.
Вищеописане було введено ще в консольної версії оригінальної гри, хоча на цьому розробники Reaper of Souls вирішили не зупинятися. Після розправи з Малтаелем в п'ятому акті для вас настане час пригод у відповідному режимі. Там старий знайомий Тіраель доручить вам розквитатися з залишками нечисті у всіх раніше відвіданих місцевостях Санктуарію. На відміну від сюжетної кампанії, де умови і вороги завжди одні й ті ж, тут вам ставиться конкретна мета в дусі «знищити такого-то демона». Тому часу на проходження витрачається ще менше, а нагороди часто цінніше. При бажанні можна взятися і за сторонні завдання, щедро розкидані на кожній локації. Словом, Blizzard створила ідеальний механізм для видачі щоденної дози «Дьябло", не змушуючи при цьому повертатися до вченням напам'ять сюжетним сегментам.
