Майкл Френсіс Мур (Michael Francis Moore). Народився 23 квітня 1954 року. Американський кінорежисер-документаліст, який працює в жанрі гострої соціальної і політичної сатири, письменник, журналіст і політичний активіст. Лауреат премії «Оскар» (2003) за фільм «Боулінг для Колумбіни», володар «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю (2004) за фільм «Фаренгейт 9/11», який став найбільш комерційно успішною картиною в історії документального кіно. У своїх роботах Мур критикує капіталізм, глобалізацію, мегакорпорація, неолібералізм і Республіканську партію США.
Майкл Мур народився 23 квітня 1954 року в невеликому американському місті Флінт, штат Мічиган. Він навчався журналістиці в місцевому Університеті Мічигану-Флінт (один з трьох кампусів Мічиганського університету), де і почав свою кар'єру журналіста. У 1976 році Мур заснував незалежний тижневик місцевого значення «Голос Флінта» (The Flint Voice) і був його беззмінним головним редактором аж до 1986 року.
Щоб заробити грошей на свій дебютний фільм, Майкл Мур організував у себе вдома клуб для гри в бінго. Темою першої документальної стрічки режисера «Роджер і я» (1989) стала соціальна катастрофа, яка сталася в його рідному Флінта після того як керівництво корпорації General Motors прийняв рішення закрити всі свої підприємства в цьому місті. Весь фільм Мур переслідує главу корпорації Роджера Сміта, намагаючись розповісти йому про те, якими наслідками для жителів Флінта обернулося це рішення.
Своїм зброєю Мур обрав сатиру. Для досягнення комічного ефекту він використовував оригінальний монтаж, що став згодом фірмовим стилем режисера, - документальна хроніка перемежовується фрагментами телереклами і уривками з другосортних фільмів. Вихід стрічки «Роджер і я» на екрани привів до серйозних перестановок в прес-службі General Motors, а істотні касові збори картини змусили критиків звернути увагу не тільки на початківця режисера, а й на саме явище гостросоціального документального кіно, яке, як виявилося, здатне приносити непогані гроші.
У 1995 році відбулася прем'єра художнього фільму Майкла Мура «Канадський бекон», в якому президент США з метою підняти свій рейтинг напередодні нових виборів оголошує холодну війну сусідній Канаді. Схожий сюжетний хід використав у своєму романі 1993 року «Американський герой» (American Hero) письменник Ларрі Бейнхарт. Пізніше ця книга лягла в основу відомої стрічки Баррі Левінсона «Шахрайство» (Wag the Dog, 1997). Картина ж Мура отримала погані відгуки в пресі і оглушливо провалилася в прокаті.
Зазнавши фіаско з художнім фільмом, Майкл Мур повернувся в лоно документального кіно. Наступний фільм «Велика Америка» (1997) режисер знімав з власної публіцистичної книзі Downsize This! Random Threats from an Unarmed American (1996), викривальної неоліберальну модель глобалізації. На цей раз сатира Мура була спрямована проти всіх американських великих корпорацій (серед інших особливо дісталося фірмі Nike). Незважаючи на сприятливі оцінки критики, стрічці не вдалося повторити комерційного успіху дебютної картини «Роджер і я».
Поштовхом до створення нового документального фільму Майкла Мура «Боулінг для Колумбіни» (2002) послужив кривавий розстріл, вчинений двома старшокласниками 20 квітня 1999 року в школі Колумбіна (Columbine High School). Ця подія викликала великий суспільний резонанс, в ЗМІ активно дискутувалося питання «Що привело до цієї трагедії?». Мур взявся на нього відповісти. Причина трагедії, на його думку, в нездоров'я американського суспільства, що живе в атмосфері постійного страху, що нагнітається ЗМІ. Як людина лівих переконань, Мур бачить в цьому свідому політику американської владної еліти і бізнес-корпорацій, мета якої відвернути людей від насущних (соціальних, екологічних та ін.) Проблем. Сатира в «Боулінгу для Колумбіни» до середини картини відходить на другий план, кажучи про трагедію, Мур стає гранично серйозний. Фільм мав великий успіх на світових кінофестивалях і в прокаті. Збори «Боулінг для Колумбіни» більш ніж втричі перевищили суму, зароблену стрічкою «Роджер і я». Сам Мур отримав спеціальний приз за режисуру в Каннах і премію «Оскар» як кращий кінодокументаліст року, а його картина завоювала в цілому 27 нагород (у тому числі премії «Боділ» і «Сезар»).
2004 - р��к президентських виборів в США - ознаменувався появою антибушівські фільму Майкла Мура «Фаренгейт 9/11», поставленого їм по своїй книзі «Де моя країна, чувак?» (2003). У цьому фільмі Мур ілюструє явище тероризму, як зручного інструменту, створеного і підтримуваного США, критикує президента Джорджа Буша-молодшого , В тому числі в зв'язку з його причетністю до подіям 11 вересня 2001 року і зв'язками з сім'єю бен Ладена. Стрічка отримала «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю і ще 22 премії інших оглядів. «Фаренгейт 9/11» мав феноменальний успіх серед кіноглядачів і став найбільш комерційно успішним документальним фільмом в історії. Картина зібрала в світовому прокаті більше 220 мільйонів доларів (виробничий бюджет картини становив всього 6 мільйонів).
У травні 2007 року на Канському кінофестивалі відбулася прем'єра фільму Майкла Мура «Здравозахоронение» про американську систему охорони здоров'я. У картині кінорежисер піддає різкій критиці існуючу в країні модель страхової медицини, яка позбавляє необхідної допомоги тисячі людей і призводить до парадоксів, коли підозрювані в тероризмі в'язні розташованого на Кубі американського табору Гуантанамо отримують краще медичне обслуговування, ніж рятувальники, які стали інвалідами під час подій 11 вересня 2001 року. Вихід фільму супроводжував скандал. У США діє повна заборона на відвідування Куби, тому відносно Мура, яка вчинила поїздку на цей острів, було розпочато урядове розслідування.
У 2008 році напередодні президентських виборів Мур випустив фільм «Повстання ледарів» з метою мотивації 18-29-річних американців піти на голосування, а в 2009 - нову документальну стрічку «Капіталізм: Історія кохання» про світову фінансову кризу 2007-2009 років і перехід влади від адміністрації Буша до адміністрації Обами і заходи зі стимулювання американської економіки.
Крім великого кіно, Майкл Мур співпрацює з телебаченням, в його активі кілька телесеріалів і шоу. Крім того, в послужному списку режисера є кілька відеокліпів, включаючи антивоєнний кліп Boom! групи System of a Down, а також два - для відомої своїми ліворадикальними поглядами групи Rage Against the Machine, на композиції Sleep Now in the Fire і Testify з альбому The Battle of Los Angeles (1999). Знімаючи кліп Sleep Now in the Fire, Мур навіть піддався арешту.
Фільмографія Майкла Мура:
1989 - Роджер і я / Roger & Me
1992 - Pets or Meat: The Return to Flint (TV)
1995 - Канадський бекон / Canadian Bacon (художній)
1997 - Велика Америка / The Big One
1998 - And Justice for All (TV)
2002 - Боулінг для Колумбіни / Bowling for Columbine
2004 - Фаренгейт 9/11 / Fahrenheit 9/11
2007 - Здравозахоронение / Sicko
Рік випуску 2008 - Повстання ледарів / Slacker Uprising (Captain Mike Across America)
2009 - Капіталізм: Історія кохання / Capitalism: A Love Story
2015 - Куди б ще вторгнутися / Where to Invade Next
Бібліографія Майкла Мура:
Downsize This! Random Threats from an Unarmed American (1996)
Дурні білі люди / Stupid White Men ... and Other Sorry Excuses for the State of the Nation!
Де моя країна, чувак? / Dude, Where's My Country?
Will They Ever Trust Us Again? (2004)
The Official Fahrenheit 9/11 Reader (2004)
Moore Michael. Mike's Election Guide 2008
Moore Michael. Here Comes Trouble: Stories from My Life
Ця подія викликала великий суспільний резонанс, в ЗМІ активно дискутувалося питання «Що привело до цієї трагедії?
?к президентських виборів в США - ознаменувався появою антибушівські фільму Майкла Мура «Фаренгейт 9/11», поставленого їм по своїй книзі «Де моя країна, чувак?
Де моя країна, чувак?
Dude, Where's My Country?
Will They Ever Trust Us Again?
