Марк Беллінсон (Ріккі Джервейс) живе в дуже своєрідному світі, де ніхто не бреше. Більш того, в цьому світі не тільки завжди говорять правду, а й ще не привчені приховувати свої думки і почуття, тому завжди і у всьому один одному ріжуть правду-матку прямо в очі.
Марку в цьому світі живеться нелегко. Він - товстий невдаха, який ось-ось втратить і роботу, і знімну квартиру. На роботі його за всіма статтями обійшов лощену красавчик Бред Кесслер (Роб Лоу), секретарка начальника Шеллі (Тіна Фей) над ним знущається, а сам начальник Ентоні (Джеффрі Тембор) обіцяє виставити Марка в самий найближчий час, бо той - просто баласт в трюмах їх компанії.
Беллінсон познайомився з красунею Ганною (Дженніфер Гарнер) і сходив з нею на побачення, але Анна абсолютно очікувано заявила, що Марк - не її тип і що він взагалі - товстий лузер, у якого немає ніяких шансів.
Схоже, що у Марка дійсно немає ніяких шансів. Однак в якийсь момент, коли Беллінсон сидів біля ліжка своєї вмираючої матері, він раптом абсолютно несподівано для себе винайшов брехня. Щоб полегшити страждання матері, він їй набрехав про те, що вона побачить після смерті. Медичний персонал, який все це чув і прийняв, як зазвичай, за чисту монету, починає всім розповідати про хлопця, який знає, що людину чекає на Тієї стороні. Ніхто й подумати не може, що Марк - просто бреше, адже в цьому світі не брешуть.
Від Марка чекають всяких одкровень, він ці одкровення і викладає, винайшовши спрощений варіант християнської релігії, після чого стає дуже багатим і відомою людиною.
Однак навіть багатство і популярність не допомогли йому завоювати любов Анни, яка до Беллінсону відноситься як до одного, а вийти заміж намір за Кесслера - щоб поліпшити генофонд. І Марк, схоже, з цією ситуацією змирився.
***
Про це кіно я чув дуже різні відгуки. Від просто-таки захоплених до абсолютно нейтральних. Рейтинг на IMDB теж виглядав абсолютно нейтрально, але, втім, не в рейтингу справу.
До творчості британського актора, режисера, продюсера і сценариста Ріккі Джервейс я ставлюся, в общем-то, дуже добре, однак, на мій погляд, почуття гумору у Джервейс - дуже своєрідне і з моїм почуттям гумору воно далеко не завжди збігається. "Офіс" подивився не без задоволення, хоча американський варіант мені все-таки подобається помітно більше. Extras подивився з інтересом, деякі епізоди - просто відмінні, але в якихось моментах цей своєрідний гумор помітно різала.
З "Винаходом брехні" вийшло все дуже і дуже неоднозначно. Починається кіно цікаво і забавно. Це була хороша думка - помістити персонажів в світ, де ніхто не бреше. І не тільки не бреше, але й не приховує всіх своїх думок. Здавалося б, візьми та розгулятися.
Але Джервейс, як сценарист, продюсер і режисер, винахід брехні його персонажем обігрує якось аж надто невибагливо. Ну, грошей купу отримав, тому що в цьому світі скільки ти вимагаєш дати з рахунку, стільки і дають. Ну, зобразив перед стражденним народом "Що таке Бог - для чайників", хоча це якраз було забавно.
А далі-то що? А далі його персонаж став відомою людиною, але всю свою популярність витратив на завоювання Анни, яку він завоювати толком так і не зміг - вона давно знайшла генетично відповідного Кесслера. У цьому світі все прагматично, не за товстуна ж Беллінсона їй виходити, їй би за красеня Кесслера, щоб дітлахи вийшли правильні і кесслерние, а не беллінсоватие.
Ну і в кінці, коли Марк, подолавши алкоголізм п'ятого ступеня, все-таки незрозуміло якими шляхами домагається Анни, виникає одне просте запитання: "Хлопців, а на біса ви взагалі ось це все знімали?"
А ідея ця була хороша, вичавити з неї можна було дуже багато чого (принаймні, теоретично), а все звелося до абсолютно банальної любовної історії, через яку можна було не просто два рази не вставати, а прямо-таки навіщо один раз вставали - незрозуміло.
Джервейс, втім, хороший. Йому завжди відмінно йдуть ролі товстеньких лузерів, які намагаються отримати свою часточку щастя. Зіграв добре, але якщо згадати, що це взагалі все його кіно, - залишаються всякі питання.
Дженніфер Гарнер - ну да, красуня і все таке, нормально зіграла красуню, а більше сказати нічого.
Роб Лоу ефектно виглядав в ролі ефектного красеня Кесслера - і тут можна тільки порадіти, що Лоу хоч десь якось починає знову з'являтися в ролях "актор другого плану" після закінчення епохи тієї золотої кінематографічної молоді, в перших рядах якої він подавав такі надії двісті років тому. На жаль, там насправді тільки Джулія Робертс і прорвалася, а тодішні безумовні кумири на кшталт Роба Лоу, Метта Діллона і так далі так і пішли кудись на десяті плани зі своїми наркотичними залежностями. Я Лоу періодично зустрічав на якихось десятих ролях - було просто прикро за хлопця. Особливо з огляду на той факт, що хлопцеві - року на два більше, ніж мені. Але хоч десь став з'являтися останнім часом.
Дуже непогані актори другого плану, що зображують двох недолугих Друганов Марка - Френка (Джона Хілл) і Грега (Луїс Сі Кей). Один - алгоголік, інший - суіцідальнік. Загалом, в комплекті з Марком вони склали гарну компанію. І чесне слово, друзі Марка вийшли яскравіше, ніж він сам.
Подивитися цей фільм можна. Особливо якщо не чекати чогось ТАКОГО, чого я очікував після кількох захоплених відгуків людей, чия думка мені принаймні цікаво. Але у Джервейс, на мій погляд, не дуже вийшло. Ідея хороша, початок прикольне, а далі - пішов в якісь нетрі, зіпсувавши хорошу ідею.
Щось подібне сталося з фільмом "Брюс Всемогутній" . Там теж була хороша ідея, яку криво і примітивно реалізували. І навіть хороші актори з цим нічого не змогли зробити. Прикро, та ...
***
***
Ну і в кінці, коли Марк, подолавши алкоголізм п'ятого ступеня, все-таки незрозуміло якими шляхами домагається Анни, виникає одне просте запитання: "Хлопців, а на біса ви взагалі ось це все знімали?
