«Відьмак» за мірками східноєвропейської ігрової індустрії - справжня аномалія. Всі інші спроби перенести місцевий фентезійний матеріал в інтерактивний формат закінчувалися плачевно. А ось «Відьмак» - несподівано встояв і прижився. Можливо, тут зіграла свою роль літературна основа - романи й оповідання Анджея Сапковського про Геральт, професійному винищувачі чудовиськ, в Росії і на батьківщині письменника, в Польщі, прекрасно відомі і широко улюблені. По крайней мере, в тому середовищі, де в принципі прийнято грати у відеоігри.
Запозичивши у першоджерела унікальну заупокійну-саркастичний інтонацію і оригінальний світ, здалеку нагадує все ту ж Східну Європу, тільки кілька століть назад, компанія CD Projekt змогла перетворити все це в відмінну рольову гру, головним коником якої була реальна можливість впливати на розвиток сюжету, причому не в одній-двох точках, а постійно.
Геральт весь час опинявся в ситуаціях, коли саме від його рішення залежало, як будуть розвиватися події. Причому далеко не завжди результат виявлявся таким, як ви собі уявляли. Так, відпустивши на самому початку загін ельфійських партизанів, що вийшов з лісу за зброєю, ви скоро виявляли результат своєї доброти - стріли, віддані вами лісовим братам, в спинах ні в чому не винних людей. Гравець постійно відчував, що ступає по тонкому льоду, намагався прорахувати логіку гри, але все одно нерідко опинявся узятий зненацька. І в цьому було особливе задоволення.
Чотири роки по тому історія повторюється. Знову на полювання виходить не за віком сивий відьмак, і знову - кривавими хлопчиками в очах - перед вами постають картини злодійств, скоєних на вашу потуранню.
Махакамскій криза 229-го
Надовго Геральт в темниці НЕ затримається - у нього і на волі маса важливих справ.
Одна з перших сцен «Відьмака 2» повністю повторює вступ оригінальної гри. Важкий сон про погоню під важким грозовим небом, примарні оклики: «Відьмак! Геральт! »І раптове пробудження. Відьмак все ще сниться Дике полювання, але тільки дійсність на виході зі сну його чекає вже зовсім інша.
За той час, що минув з фіналу першої частини, Геральт встиг стати особистим охоронцем Фольтеста, короля Темерії, а його давня подруга Трисс Мерігольд влаштувалася радницею монарха. Правда, ось прямо зараз у Фольтеста справи йдуть не дуже добре - проти нього збунтувалася частина дворянства, яка тримає в заручниках незаконнонароджених, але все ж рідних дітей його величності. Все це «Відьмак 2» пояснює вам буквально на ходу: все починається зі спогадів Геральта про одне доленосне штурмі, і в таборі Фольтеста всі готові відправитися в бій хоч зараз - чекають тільки наказу короля. І однієї цієї сцени виявляється досить, щоб зрозуміти - це не та ж сама гра. Це щось нове, більш динамічний, професійно зроблене і живе.
З драконом цим вам належить зустрітися ще не раз - готуйтеся.
Наприклад, в «Відьмак 2» набагато більш агресивний монтаж і якісна режисура. Можна навіть говорити про такий-сякий операторській роботі: під час проходу по вируючому останніми приготуваннями табору відразу помічаєш, які вигідні ракурси навчилася брати камера і як майстерно будує кадр невидимий режисер. Там, де інша студія обійшлася б кількома статичними діалогами з NPC, «Відьмак 2» врубує справжнісіньке полігональне кіно, так що від екрану деякий час неможливо відірватися.
Прямо зі старту ви опиняєтеся в гущі подій - допомагаєте государю прицілитися з баллісти в зрадника на мурі, забираєте всередину величезної облогової вежі, разом з королем і його кращими лицарями штурмуєте стіни, раптово стикаєтеся з справжнісіньким драконом і стаєте свідком несподіваної і жорстокої смерті монарха . А потім ... і головним підозрюваним в його вбивстві.
Кулачні бої - відмінний спосіб заробити грошей, трохи розім'ялися в ненав'язливому QTE.
Паралельно розробники ніби спеціально змушують порівнювати їх дітище з Dragon Age 2. Так, початок історії - точно як в останній грі BioWare - виконано у вигляді розповіді Геральта на допиті про вже відбулися події. Тільки замість дознавательніци Кассандри навпаки нас сидить глава таємної поліції Фольтеста, Вернон Роше. Правда, на відміну від Dragon Age 2 вечір спогадів закінчується вже приблизно через годину, після чого ми переносимося в сувору реальність, де потрібно відшукати справжнього злочинця і з'ясувати, хто ж організовує вбивства владик в суміжних королівствах.
Треба сказати, порівняння з Dragon Age 2 новий «Відьмак» витримує з честю. Нудною історії одного біженця він протиставляє зібраний (ніяких лакун на поточний рік довжиною!), Чіткий сюжет, а нескінченною біганині по тісних коридорах - багаторівневі квести, що тягнуться через кожну главу. І майже кожен - самостійний розповідь, результат якого залежить персонально від вас.
Крім усього іншого, «Відьмак 2» ще й помітно красивіше першої частини. Не тільки в технічному плані, але і в сенсі дизайну.
Взагалі, якщо однією з головних претензій до Dragon Age 2 була повна нездатність героя вплинути на результат подій, в круговорот яких він опинявся залучений, то «Відьмак 2», в точності виконуючи заповіти оригіналу, весь будується на ідеї, що головним двигуном сюжету є гравець . По ходу гри ви постійно вирішуєте долі принців, голодранців і драконів. Як мінімум один раз вам надається можливість віддати живу людину на розтерзання збожеволілої селянської натовпі. А друга з трьох розділів і зовсім являє собою дві однакових за довжиною глави в одній. В абсолютно різних локаціях. З абсолютно різними супутниками і цілями. І в який з версій глави ви опинитеся, залежить від дій головного героя в якийсь ключовий момент. Так що там говорити - одних кінцівок в «Відьмак 2» ні багато ні мало шістнадцять штук.
Періодично Геральт добиває котрі були приголомшені ворогів прийомами підвищеної ефектності.
До того ж гра, як і першоджерело, не чужа грубого чорнуватого гумору. Уже на початку першого розділу комендант невеликого лісового містечка вітає вас в своїх володіннях ( «Ласкаво просимо в Флотзам, відьмак!»), Не звертаючи жодної уваги на бовтаються прямо у нього за спиною свіженьких шибеників, страчених тільки що при великому скупченні народу. А в одній з в'язниць можна підслухати розмову трьох в'язнів, явно відсилає до серіалу Prison Break ( «І, по-третє, татуювання на спині повинна була бути, а не на ж * пе!»). Ах да! І, звичайно, всі без винятку персонажі відчайдушно матюкаються, через слово поминаючи мам, тат і інтимні органи один дружки - на радість найменшим гравцям. З особливою насолодою NPC вимовляють слово «трахатись», а під час шинкарської бійки (скопійованої з оригіналу міні-ігри) ви майже напевно почуєте, як хтось у вас за спиною нестямно закричить: «Кусай Йово за яйци!» Частенько це, правда , виглядає як свято непослуху в ясельної групи, але в кращі моменти дійсно змушує посміхнутися. Наприклад, коли після сутички з нечистю, що оселилася в шахті, один з ваших супутників, гном-краснолюдов, сплескує руками: «Ну чому ми, краснолюдов, вічно докопаємося до якогось г * вна ?!»
З іншого боку, деяким секретам побудови сюжету CD Projekt ще тільки належить навчитися. Вони, наприклад, без докорів сумління всю гру прокачують лінію з відновленням втраченої геральтовой пам'яті і його потенційного возз'єднання з чарівницею Йенніфер, щоб врешті-решт звести все до затравки на третю частину. Тобто рушниця не просто висить на стіні - його у вас на очах заряджають і зводять курок, але на спуск обіцяють натиснути лише через чотири роки.
Чистотіл і пустирник
За останньою модою в найсерйозніших предметах екіпіровки є слоти для удосконалень. Мало того - слоти з'явилися навіть у деяких ськиллов, які ви відкриваєте по ходу гри. У них можна вбудовувати спеціальні мутагени з різними властивостями.
Як і розробники Dragon Age 2, автори «Відьмака 2» зважилися на серйозний експеримент з бойовою системою. У першій частині, якщо пам'ятаєте, потрібно було вчасно натискати на ліву кнопку миші, щоб пов'язувати удари в комбо, та вчасно перемикати стилі ведення бою і допомагати собі магічними знаками. У сіквелі від знайомої системи залишилася тільки Відьмачий магія - все інше було зроблено з нуля.
Замість різних стилів бою - блок і дві базові атаки (потужна і швидка). Замість монотонного оттаптиванія кнопки - справжнісінький бій не на життя, а на смерть. Так, ви не помилилися. Всупереч популярному тренду, в CD Projekt вирішили не спростити, а ускладнити боївку в «Відьмак 2», в результаті чого на початку гри навіть звичайнісінька сутичка з двома-трьома кволенький утопцамі змушує як слід попотіти. Вороги досить сильні, постійно прикривають один одного і охоче користуються прорахунками гравця. Мало того - вони і нападають, як правило, зграями, так що доводиться постійно маневрувати, стежити, щоб не загнали в кут, і грамотно користуватися знаками, а також різноманітними гранатами і пастками.
Між іншим, це досить серйозна сцена. Але поза контекстом вона набуває якесь нове звучання.
Підготовка до зустрічі з ворогом - окрема і дуже важлива частина геймплея. Гра буквально змушує вас мислити стратегічно. Наприклад, якщо ви відправляєтеся в підземелля, населене потойбічними трупоїдами, варто перед спуском зварити (в спеціальному алхімічному меню) зілля «Кішка», яке дозволяє бачити в темряві і навіть трошки - крізь стіни, і що-небудь загальнозміцнюючий, щоб підземним мешканцям життя медом не здавалося. У застосуванні зілля (які, до речі, можна вживати виключно між битвами) є цілком очевидний сенс: та ж темрява в «Відьмак 2» не просто графічний фільтр, а цілком реальна непроникна імла, так що неозброєний очей навряд чи розбере причаїлися по кутках монстрів. Властивості зілля відмінно збалансовані, і за більш потужний результат в більшості випадків доводиться платити побічними ефектами (-50% здоров'я) і підвищеною токсичністю.
* * *
Рідкісний випадок: перед нами гра, яка практично повністю відповідає нашим очікуванням. Це велика (до 20 годин тільки на основну сюжетну лінію) RPG, що надає гравцеві досить широку свободу вибору і не забуває, що його, взагалі кажучи, треба розважати. Навіть гігантські боси тут є, ніби мова йде не про екшен / RPG, а про якомусь японському слешер кшталт Bayonetta або ще не вийшов Asura's Wrath. Куди вже веселіше. Є, правда, сумніви, як все це сприймуть люди, які не знайомі з першоджерелом, - але такі «Відьмак 2» взагалі зацікавляться навряд чи. Для тих же, хто пам'ятає ще першу зустріч Геральта і Фольтеста і може без запинки десять разів повторити ім'я нільфгаардского імператора Емгира вар Емрейса, гра стане справжнісіньким подарунком.
PS На додаток до сюжету гри CD Projekt замовила знаменитому польському сценаристу, ілюстратор і колористу два випуски коміксів про пригоди Геральта (дворянські чвари, перевертні, вкрадені дружини - словом, похмура історія). Спеціально для вас ми перевели ці комікси на російську мову. Першу частину ви можете прямо зараз прочитати на сусідніх сторінках, на диску в розділі «По журналу» або знайти на igromania.ru з 1 червня. Другу частину ми опублікуємо в серпневій DVD-манії і на сайті з 1 серпня.
Відеорецензія
Зверніть увагу, що всі матеріали по грі доступні в нашому « центрі запуску ».
Наприклад, коли після сутички з нечистю, що оселилася в шахті, один з ваших супутників, гном-краснолюдов, сплескує руками: «Ну чому ми, краснолюдов, вічно докопаємося до якогось г * вна ?
